Ти впертий й надійний.
Ти люблений і любий.
Реальний й трошки мрійний.
Нестриманий до згуби ...
Ти – сонце серед грому,
Ти – місяць серед ночі.
Ти все, що мені треба.
Ти все, що я так хочу.
#41 Зацілуй мене,
Залюби мене –
Там, де хороше,
Там, де ніжне все.
Ти заграй мені,
Заспівай мені,
Закричи мені –
Всі слова земні,
Щоб було, як вві сні,
Де ми вдвох одні.
Обійми мене,
Приголуб мене,
Доторкнись до губ.
І упав твій чуб
На лице моє,
І в руках притих,
Притаївсь, приник
До грудей моїх,
Біля серця ліг.
Як в колисці ми, -
А навколо сніг.
І гойдає сон
Край моїх вікон,
Край твоїх вікон –
Мріям в унісон –
Ночі рубікон.
#42 Я просто – жодна інша: я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…
#43 Небо у темні хмари одіте.
Дощ свою музику гра.
Ти дома одна, ти одна.
Ти згадуєш усе що було.
Згадаєш і школу, і друзів
Та основне ти згадаєш Його –
Веселого, доброго, ніжного.
Згадаєш ті миті життя.
І тихо сльоза упаде.
Ти стараєшся забути те,
Та в серці любов не помре.
Поплачеш. Дощ перестане.
Сонце вийде з-за хмар.
Ти сльози утреш, усміхнешся,
А душа від болі ридатиме.
Почуєш. Побачиш. Згадаєш.
І знову захочеш вернути той час:
Коли у житті була радість,
Коли день здавався миттю,
А рік тільки днем.
Та не вернеться! Не проси!
Почуєш – вдай, що здалось.
Побачиш – усміхнись, промовчи.
Згадаєш – не плач, не вернеться.
Не проси! Не проси!
#44 ОСТАННІЙ ПОЦІЛУНОК
Сказала ти, промовила лиш чутно
І капнула сльоза на слово "прощавай".
Душа його здригнулась каламутно,
Він знав, що прийде час залишити твій рай.
Цілунок спогадів нагадує про ночі,
Забудеш ночі - пригадаєш дні,
Коли в його побачиш свої очі
Знай він прийде, він все віддасть тобі.
Ти знов одна, в кімнаті сни літають
І магія думок торкається щоки.
Тут спогади живуть, вони тебе кохають,
Вони минуть та перш пройдуть роки.
#45 Дивлюсь у твої очі
І бачу там я світло...
Ці очі,як ті зорі,
Як сонце влітку гріло.
Дивлюсь у твої очі
І я маю бажання,
Бажання в дні і ночі
Боротись за кохання.
Боротись буду завжди,
Якщо ще буде сила.
Якщо ще буде ласка,
Яка давала крила.
Якщо ми будем жити
З надією любові,
Тоді усі страждання
Зникатимуть поволі.
Якщо ми будем жити
За вірність і довіру,
Тоді завжди будемо разом,
Без тебе ж я загину.
Дивлюсь у твої очі
І бачу там я світло...
#46 Не проси мене: "Люби!"
Я любити не навчилась ...
У моєї доброти
Вверх бере наївна щирість.
Не кажи мені: "Пора" -
Це звучить, немов покора ...
Не примушуй - не раба,
Не шуканням грошей хвора.
Не печаль бурхливу кров.
Бережи останнє слово,
В нього доказ - без основ -
Час поняття тимчасове.
Я - і радість, і печаль,
Ти ж, напевно, з цим змирися.
Не шкодуй, коли не жаль,
І як жаль, то не журися ...
Як підеш - звичайно йди.
І назад не оглядайся,
Щоб не було більш біди -
Полюбить не обіцяйся.
Мрій, надійся - все ж мовчи,
Будь і тихим, і шаленим.
Тільки вірити навчись
І чекати ще на мене ...
Будь відвертим, як дитя.
Зрозуміти й пояснити
Треба вміти це життя.
Треба вміти і любити,
І прощати, й берегти
Кожен дотик, кожне слово ...
Треба вміти віднайти
Щастя твоє кольорове ...
#47 Під дощем хочу тебе пізнати.
Підійти,обняти,поцілувати.
Дихання твоє через тіло відчути.
Поцілунком твоє серце огорнути.
Падаючі капельки на тілі ловити.
Думками у небі з тобою літати.
Як хочеться просто тебе мати.
Но де тебе шукати?
#48 Хай спів пташиний Тебе ласкає.
І вітер теплий серце зігріває.
Весняні квіти хай завжди ростуть навколо.
І проміння сонця освітлюють родинне коло.
#49 Хай всі щасливі дні твого життя,
Зірками сяють у нічному небі.
А радісне і світле майбуття ,
не у вісні, а на яву прийде до тебе.
#50 
