День святої Катерини: прикмети і традиції українців

Свята Великомучениця Катерина, котра прийняла християнство у 304 році, жила в Олександрії і вражала людей непохитністю своїх поглядів та вірності власній вірі. За легендою, її пробували звернути з богослужіння і переконаннями, і грошима, і владою, але жінка твердо стояла на своєму та й сама вміла переконати кого завгодно. За легендою, воїнів, яких вона переконала прийняти християнство, хотіли стратити – тоді сама поклала свою голову під меч ката, ставши на їх захист. За це її піддали страшним мукам, звідти і звання великомучениці, котра з благих намірів здобула страшну смерть. Нині її останки знайшли у Єгипті та поховали у монастирі Синай. День святої Катерини вважають пророчим для жіночої долі, тож всі традиції та ворожіння пов’язані із спробами дізнатись власне майбутнє. Чоловіки теж мають свою традицію: у цей день вони ворожать та просять про те, щоб їм трапилась вірна та хороша дружина. Навіть постили суворіше ніж у інші дні. Ворожіння на Катерини Символом цього дня є гілочка вишні, саме із нею пов’язано багато ворожінь. Як тільки-но зійде сонце, дівчата йшли зрізати гілочку вишні та ставили її у воду в будинку. Стояла гілочка в воді аж до свята Меланки. Якщо до цього часу вишня зацвіте – це безперечно добрий знак, навпаки – коли гілка засохне і не протягне до Меланки. Такий же ритуал із гілочкою вишні проводили і хлопці: якщо вишня зацвіте, значить жінка його буде вірною та гарною. Якщо гілка пускає листя без цвіту, значить попадеться йому жінка проста, а якщо засохне вишня – то буде дружина сварлива та ледача. Ввечері дівчата сходились разом у когось вдома та накривали вечерю, зокрема борщ та пшеничну кашу. Та всі страви були пісними, бо вже почався піст перед Різдвом. Опівночі, до «півнів» дівчата беруться гадати. Беруть свою вечерю, закутують у вишитий рушник та йдуть закликати свою долю: «доле, доле, йди до мене вечеряти!». Добрим знаком вважалось, якщо у відповідь заспівають перші півні – це означало що доля обізвалась до дівчини. Після ворожінь не можна було засиджуватись допізна в гостях – всі обов’язково повинні були повернутись додому. Перед сном дівчата клали під подушку декілька гілочок, зірваних із різних дерев. На кожну із гілочок загадували хлопця. Зранку витягали навмання першу гілочку з-під подушки – яка випаде, та того хлопця і вийде заміж. А як витягне гілочку яблуні – то цього року ще буде дівувати. Ще була традиція ранесенько вийти до криниці та подивитись у своє відображення – якщо вода колихалась та йшла колами, то дівчина ще не скоро вийде заміж. Якщо ж вода була тиха та спокійна – десь вже чекає її суджений і дуже скоро буде свататись. Цікавим способом гадати на власне майбутнє, треба було підійти до вікна будинку чужої оселі та спробувати почути, як там говорять господарі. По інтонації їх розмови, можна було здогадатись, якою буде подальша доля. Ще були всілякі традиційні ворожіння із хустинками, голками, нитками, перстнями, гребінцями та іншими «магічними» предметами, котрі набувають своєї сили у певні дні. Дівчата, котрі хотіли якнайшвидше створити власну родину – ходили в цей день у церкву, просили про вдачу у святої Катерини та ставили свічки біля її ікон. Жінки, які вірили, що їм «наврочили», проводили обр’яди аби зняти із себе все недобре. Прали сорочку у льодяній ріці, знімали хрестик та прикладали його до ікони Катерини, вмивались талою водою чи снігом тощо.