Привітання з днем незалежності віршем

Безталанна ненька – рідна Україна
Простягала руки до народу-Сина.
Терпеливо ждала, вірила – Дитина
Вже на ноги встала, що в муках родила!

Що відкрились очі - синії волошки,
Ще чуть-чуть і піде, зачекаю трошки...
Він збере в долоні срібні краплі-роси,
Окропить на щастя пшеничнії коси!

А свободи вітер, що вирвавсь на волю,
Не наробить лиха і зла не накоїть!
Лагідно торкнеться кожної травинки
Та розгорне крила моєї Дитинки.

І злетів Соколик, крила розправляє,
Сильні груди мужньо вітру підставляє,
Озирає оком безкрайні простори,
Засіває Мрію, щоб зростила Долю!

Розцвіте, як маки, в душі добре слово,
Защебече пісню соловей в діброві,
Задзюркоче щастям чистеє джерельце,
Я втамую спрагу, заспокою серце!

“Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша Доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!”

Мамо, матусенько, я закохався!
Вона молода – їй всього 22.
Серцем я з нею навік поєднався,
Для мене тепер найсвятіша вона.
Мила й ласкава, усміхнена й щира.
Лиш приголубить, лишень обійме,
Лиш доторкнеться так ніжно вустами -
Серце заб’ється, душа розквіте.
Мамо, вона найгарніша у світі,
Мамо, такі як вона – на мільйон.
За неї віддам я і тіло, і душу.
Так сотні сердець звучать в унісон.
Як звуть її, синку? Хто ж вона, рідний?
Її зустрічала, повір, ти не раз.
Вона – Україна, вона – українка,
Вона – найцінніше, що є у всіх нас!
© Ганнуся Партизанка