Останній дзвоник пролунав.
Він довгий час нам всім співав:
Він кликав на урок, з уроку,
І так було щодень, щороку.
Ми вас вітаємо. Прощайте,
Про нас усіх не забувайте,
Ви педагоги – вищий клас,
Ми щиро любимо всіх вас!
#1 Ми чуємо, дзвенить дзвінок,
І ось пройшов останній наш урок.
І в це чудове, урочисте свято,
Ви чуєте вітань багато:
Спасибі Вам, за те, що були з нами,
За те, що вчили нас роками,
За всю освіту що дали, -
Людину в нас ви зберегли!
#2 Добрий майстер у роботі
І порадник у житті,
Ви розрадите в скорботі,
Не забудете в біді,
Порадієте на святі,
І на дружбу Ви багаті,
До людей Ви - лиш з добром,
З святом Вас віта сьогодні
Весь наш дружній коллектив
Працьовиті, гарні, мужні
Будьте Ви ! І повні сил !
#3 Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні...
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно - ні.
Не було щасливішого в світі...
І старий учитель - стріхи брів -
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав - не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова -
І хмеліла в танці голова...
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс...
#4 Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг...
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте...
Хай сюди всі думки ваші линуть -
І до нас ви частіш завітайте!
Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров'я вам, надії та любові!
А ще вам - довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!
Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти.
#5 Не згуби в своїм серці "людину",
Світу "правди" неси полум'я,
Не цурайся,люби Україну,
Бережи своє чесне ім'я.
Розгорни соколинії крила,
Прапор "волі" здійми догори,
Хай несуть Твої дужі вітрила
Лиш могутні,попутні вітри.
Хай щасливою буде дорога,
Котру вибереш Ти серед всіх.
Пам'ятай і молися до Бога,
Душу хай не осквернює гріх.
Не забудь своїх друзів ніколи,
І затям, як святий "заповіт",
Що є мама,
є вчитель,
є школа,
Котрі вивели Тебе у світ.
#6 Вчителю вклонимся в ноги
В день цей святковий всі ми.
Нас научали усього,
Нас ви зробили людьми.
Доземна вклоняємось нині
Вам, учителю, з пошаною,
Хоч скроні Ваші вже сиві,
Міцні ви шкільного славою!
#7 Вперед ми дивимось з упевненістю в очах!
Бо відчуваємо новий життя ковток.
І зараз, пролетить по нашій школі
Сумний і веселий… останній дзвінок!
Від цих хвилин нікуди не сховатись,
І в кожного на серці почуття,
Що вже від нас пішло дитинство…
Разом з дзвінком йдемо в життя!
Як райдуги колір, яскраві надії,
В травневому небі розтанули сни,
Так несподівано траплялись події,
Феєрверком цікавим цієї весни!
Не кожен твій крок буде легко здобутим,
І деякі іспити будуть важкі,
Та в житті ти, як в зошиті будеш писати,
Чорнилами правди долі рядки!
Дзвони над минулим, і над сьогоденням,
Над тим, що зберіг я, і що не зберіг,
Дзвони над дитинством моїм вже пройдешнім,
Сумний і веселий останній дзвінок!
#8 Відзвеніли шкільними дзвінками,
Десять років всі уроками пройшли,
З того часу як прийшли ми малюками,
А тепер ми вже — випускники.
Школа нас вела дорогой знань.
Став міцним і дружним класний круг.
І завжди був поруч разом з нами
Шкільний наш учитель — кращий друг.
Як хочеться пройти по коридорах,
Почути шепіт, перемоги скрик.
Зібрати квіти у велику гору
І кинуть їх вчителю до ніг.
#9 Сонце ген на видноколі,
Ми ж не в класі в час цей ранній,
Бо для нас у рідній школі
Пролунав дзвінок останній.
Треба йти вже. Нас чекає
У дорослий світ дорога.
І востаннє проводжає
Рідний вчитель до порога.
Мабуть, хоче ще щось вчити,
Але як сказать, не знає –
Називає звично ”діти”,
А дитинства вже немає…
Ми – дорослі! Так вже сталось.
Не сумую я нітрошки,
То між віями сховались
Неслухняні Капітошки…
#10 
