Як дівчата долю розгадують на Андрія?

Дівчат завжди хвилювало, чи вийдуть вони заміж цього року, чи доведеться чекати вирішення своєї долі до наступного Андрія. Традиційним андріївським передбаченням було ворожіння на балабушках. Балабушки - маленькі хлібці із білого борошна, які пекли, збираючись гуртом у хаті. Кожна дівчина ліпила свій хлібець, позначаючи його яскравою ниткою. Воду на балабушки не можна було носити інакше, як ротом від самої криниці. Коли балабушки виймали з печі, їх клали на рушник і давали охолонути, а потім впускали у хату голодного собаку. Чию балабушку він з'їсть першою - та дівчина раніше за всіх вийде заміж. У вечiр на Андрія дівчата ходили попiд вiкнами сусідів "слуха­ти". Все, що б не почули у сусідів, інтерпретували на свій лад. Наприклад, якщо чули, що мати кричить на дитину: "Сядь!", то значить сидіти їй в дівках ще принаймні рік. Кожній юнці не терпілось дізнатися, як зватимуть її судженого. Щоб відкрити цю таємницю, ввечері треба було вийти на вулицю і запитати ім'я першого зустрічного перехожого. Вірили, що таке ж ім'я неодмінно матиме майбутній чоловік. А от щоб довідатись, де мешкає наречений, дівчині доводилося докладати неабияких фізичних зусиль. З ноги знімали чобіт і перекидали його... через хату. Потім на дівчину чекало не менш складне завдання - розшукати його у сніжних кучугурах. Знайшовши, розглядали, у який бік "дивиться" носок. В ніч на Андрія чобіт дивовижним чином повинен вказати напрям, де живе суджений. Залишалося дізнатися, ким наречений буде за професією. Для цього йшли до річки, набирали намул із дна, приносили додому і розглядали. Якщо в мулі знаходили цвях - чоловік буде ковалем, якщо тріска - теслею, пісок - мулярем, а якщо нічого не знаходили - хліборобом. Схожий варіант ворожіння, коли різноманітні предмети розкладалися під тарілками, і дівчина навмання обирала ту чи іншу тарілку. Нарешті, дівчина хотіла побачити, як же виглядатиме майбутній чоловік, бодай уві сні. Для цього на Західній Україні радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і аж до Різдва. Інший спосіб побачити нареченого уві сні був трохи легшим: потрібно було лише покласти під подушку свій гребінець і сказати: "Суджений мій, ряджений, прийди мене чесати".