Любов не пізнана людині сила,
Вона то є, а враз її нема,
Ніхто її не вижене, не купить,
Вона на віки серце полонить.
#1 Тихо падає сніг і тає,
Ти зараз далеко тебе не вистачає.
Якби хотілось на сніг перетворитись,
І на долоні твої спуститись.
#2 Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…
#3 Бажаю щастя океан,
Бажаю більше ніж ти маєш,
Бажаю з тим тобі зійтись,
Кого найбільше ти кохаєш!
#4 ... Ти принесла із собою Весну
Боже, тепер вже, мабуть, не засну!
Маревом темних безсонних ночей
Спалахи стануть карих очей.
Що це невпинно горить і палає?
Що порятунку тепер вимагає?
Душе, прокинься, змінися, відкрийся!
Від зачарованих снів ти звільнися!
Скинь всі кайдани і чари, бо знов
До мого серця приходить Любов ...
#5 Моя душа як сад весною
До сонця квіт свій простягає,
Вона лиш сповнена Тобою
Життя у собі відчуває!
#6 Коханому чоловікові Івану:
Я закричу на цілий світ
Я всіх людей переконаю
Що найпалкіше в цьому світі
Одного лиш тебе кохаю.
#7 Усі дівчата, що дотепер були моїм коханням
Були для мене прекрасним сонячним світанням,
Морів перед грозою хвилюванням,
Птахів весняним щебетанням.
Я їх обожнював, робив їх своїм ідеалом,
Давав своє кохання, яке не було їм потрібне й даром,
І зараз ти мене останньої любові позбавляєш,
Я дати міг тобі те, про що ти навіть і не уявляєш.
Я світ би міг тобі відкрити по-новому,
Світ, що не відомий досі ще нікому,
Світ, гармонію в якому створюють тільки двоє,
Світ, як його бачить серце моє.
Але я зрозумів нарешті: всі ви, мого кохання недостойні,
Ви всі приземлені, духовно бідні, думками непристойні,
Вам (тай людям всім) на цій землі матеріальне значно ближче,
Настане час, і ви від світу цього впадете на найглибше днище!
Всіх вас, людей, я не осуджую, така ваша природа,
Моє ж покликання посеред вас всіх жити поки не випаде нагода
Всім показати, що це життя єдине і цінність його в тому,
Щоб жити у гармонії зі всім, яку дає любов світові цьому.
#8 Ти завжди бажана, бо я тебе бажаю,
Кохана завжди, доки я живу.
Ти найпрекрасніша з усіх, кого я знаю.
Я твій повік, у сні і наяву!
#9 Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.
І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!
#10 
